#scythian #русь #амулети #archeology
#scythian #русь #амулети #archeology
ѧ ДАВНЬОРУСЬКІ ТА СКІФСЬКІ АМУЛЕТИ-ЗМІЙОВИКИ ѧ
Змійовик - круглий, пишно декорований медальйон, що на лицьовому боці мав зображення святого, а на звороті - плетінковий, змієподібний орнамент. Змійовики носили як талісмани й амулети проти недуг і чарів. Змійовики знайдені в Чернігові й Білгородці під Києвом. Золотий чернігівський змійовик, можливо, належав князеві Володимиру Мономаху. На його лицьовому боці зображений архангел Михайло, а на звороті - голова, подібна до античної Горгони Медузи. Змійовики, давні підвісні амулети з бронзи, міді, рідше - срібла, золота, каменя: зазвичай округлої, овальної, інколи восьмикутної форми.
Давні язичницькі вірування відступали дуже поволі під настійливим натиском православ’я з «гори». Якщо міста Русі були християнізовані у Х-ХІ ст., то села стали християнськими лише у ХІІІ ст. Тому язичницьке значення багатьох мотивів і символів християнських персонажів Х-ХІІІ ст. на змійовиках - були злегка завуальованим під християнську символіку. Насильницьке введення на східнослов’янських землях християнства, зокрема і культ святих воїнів, мало багато символів з язичницьких вірувань.
На рельєфі Георгіївського собору у Юр`єво-Польському 1234 р. представлений у ріст з довгим списом у лівій руці і щитом – у правій «Піший Святий Георгій». На щиту по краях іде рослинний орнамент, а у центрі зображений вовк або пес, який зовні дуже нагадує Симаргла на давньоруських срібних колтах з давньорязанського скарбу. Цікаво що у язичницькому пантеоні Володимира Симаргл був поставлений праворуч від ідола Перуна.
Мотив змієборства у даному випадку відображає, декілька понять, це по–перше боротьбу з конкретно представленими шкідливими силами у образі диявола та його демонів, тобто боротьби християнства з язичництвом, а по–друге давніх міфологічних принципів боротьби верховного військового бога з стихійним міфологічним першопредком. Отже, християнські святі воїни були продовженням культу язичницьких військових богів у слов’ян. Вони відображали у собі процес боротьби християнства та язичництва. В умовах коли нова релігія упроваджувалась згори князівсько–дружинною верхівкою, у ідеологічних уявленнях ішов симбіоз двох принципів світогляду. Так культи святих воїнів відображали світосприйняття панівного прошарку суспільства і у них поєднувалися християнські догми з язичницькими елементами. Їх атрибутами були солярні символи: списи, круглі щити і білий кінь.
Скіфська богиня на змійовиках
7. Зображення скіфської Богині на золотому кінському налобнику з кургану Велика Цімбалка, IV в. до н е.
8. Грізний вигляд скіфської Богині Апі. Золота бляшка з кургану Куль-Оба, IV в. до н. е.
Апі - богиня-мати, пов'язана із землею і водою. Верховне скіфське жіноче божество - Апі (Богиня-мати) позначена Геродотом (і не тільки їм) як «істота - напівдіва, напівзмія». Подальше вивчення цього образу привело дослідників до висновку, що скіфська Богиня маркирувала особливостями форми свого тіла три вертикальні зони світу: небесну (повітряну) - крила, земну - людське тіло, підземну - рослинну, зміїні відростки (риб'ячий хвіст) або їх імітацію. Так як Богиня-мати була пов'язана з ідеєю народження, а через неї і з образом Світового древа, то в її зовнішності і атрибутах спостерігається обов'язкова присутність ознак дерева, рослинних відростків, квіткових розеток, трилисників.
Одним з найважливіших атрибутів Богині є Священна посудина. Богиня-мати вбирає в себе і породжує благотворні енергії світу, задіюючи в цьому процеси всієї енергосистеми світобудови. Тому для міфологічної свідомості її чаша пов'язується з ідеєю життя і смерті, тобто ідеєю долі.
Місцезнаходження Богині - центр світу. Але саме тут знаходяться Світове древо, Священне вогнище і Чаша світу. Центр завжди позначався горизонтальною проекцією священного простору Богині, тобто хрестом або квадратом, формою з ясним проявом чотирьох поділок (або зподвоєним восьмеричним кодом). Іноді Богиня замінює собою Світове древо. У індійському та іранському світі (Рігведа) Світове древо зіставляється з народжуючою жінкою, а з інших текстів випливає, що Світове древо (опора сонця) саме служить втіленням жінки - Богині-матері.
У стародавньому чарівництві дивно значимі й шановані змії. Змія - символ Земної мудрості, а можливо, і не тільки, а ще й щось більше. Звичайно, сьогодні можна тільки припускати, чого ще. Наші пращури обожнювали змій. На стародавньому оберегові-змійовику: текст по колу: «Бережи могутній Змій, захисти від злих людей». Іноді бояться змій, але від них набагато менше небезпек, ніж від братів по розуму. Знайомий католик побачив зображення Змія і сказав майже з ненавистю: «О! Ворог роду людського ».
Нерідко змія розуміється лише, як створіння підколодне. Але все ж шанобливе ставлення до змій збереглося, наприклад, у південних словен і у поморів. Помор'я взагалі чимало дивує, там чудесним чином збереглося те, що забуто в інших народних культурах. Ймовірно, місця важкодоступні. Вважається, що змійовиків на Русі робили грецькі майстри, тому обережні слова грецькою, а сюжети і символи теж з Греції. Навіть кажуть, що в цьому оберегові голова Медузи Горгони. Але дивно, що Горгона стала російським оберегом. Більшою мірою зображення схоже на сонце, на солярний знак. А в Помор'ї є вогненний змій. Можна припустити, що «вогненний» і «сонячний» близькі за змістом. Найбільш відомий золотий змійовик Володимира Мономаха, там зображення змієногої Богині, яка, звичайно ж, не може бути Горгоною. Ймовірно, горгоновські мотиви з'явилися на Русі не випадково. Ймовірно, якась значуща зміїна передісторія втрачена і зникла після християнізації. А замість втраченого символу з'явилась Горгона. А ось текст стародавнього замовляння для наузів: «У моїх вузлах сила могутня зміїна прихована - від змія двунадесятьглавого».
Автор: Пта